-----— тамуючи інтелектуального голоду —--------
* в переддень літа ліричний наспів від пані Катерини*
Веселилось літо днями і ночами,
Хизувалось літо буйними житами,
Блискотливе срібло на листки зелені
Сипало прещедро з золотої жмені,
Гопака, аркана - тнуло непомалу
І тепло нескупо посилало в далі...
Так спливали днини, проминали тижні,
Перекотиліто - зміни дивовижні:
Не дзвенить вже срібло, не звучать цимбали,
Всі маестро-півчі теж позамовкали.
Посивіли трави, вив`яла примула,
Лиш калина блузку вишиту вдягнула
І тепер чекає на узбіччі літа,
Що коханий днями сватати приїде...
Захмеліле літо від п`янких світанків,
Музики і тиші, від пісень і танків
У гульбі веселій розгубило просинь...
Те тепер приймаєм, що дарує осінь.
* в продовження літньої теми*
Краєчок веселки, як вишивку мами,
Річка полоще у хвилях бурхливих.
Жайвір щасливо витринькує гами -
Пісні слова розсипає по нивах.
Гори, розлігшись під небом високим,
Сонцю підклали паруючу спину.
Вітер притомлений, взявшись у боки,
Спочити присів на старенььку ялину.
Більше прочитати віршів Катерини Манадрик-Куйбіди можете ТуТ - https://sites.google.com/site/xatachytalnya1/pismenniki-prikarpatta/katerina-mandrik-kujbida